capitalЗадать вопрос

Консультации проводятся во всех городах Украины

Главный офис: г. Харьков, пр.Гагарина 43/2, офис 602

(067) 576-03-56

(050) 303-96-77

Главная » О пенсии » Ніхто не хоче думати про мізерну пенсію, доки … не постаріє.

Ніхто не хоче думати про мізерну пенсію, доки … не постаріє.

 

Всі ми, хто раніше, хто пізніше, ставимо собі запитання:
через десять, двадцять, тридцять років, коли здоров’я вже не буде, бажання працювати, тим більше, за що буду жити?
За які кошти буду оплачувати харчування, ліки, одяг, комунальні послуги і багато інших потреб, без яких не обійдешся в повсякденному житті???

Як спланувати своє життя таким чином, щоб на старості не бути нікому обузою?

  • Працювати до самого кінця
  • Сподіватись на державу
  • Жити за рахунок дітей , онуків

Мизерная пенсия

Найстрашніше в цьому питанні те, що незалежно , чи готуємося ми , чи ні, а до старості дійдемо всі! Питання в тому – з чим? Більшість думає — це буде не завтра , і не післязавтра, час ще є, щось придумаю, якось буде. Але на жаль, час плине дуже швидко, багато людей так нічого і не придумає… і старість зустрічатиме в бідності.

 

 

 

Давайте розбиратись разом.

Перш за все – чи хочемо ми працювати до самої смерті?
Якщо це в радість, в задоволення, що ти ще потрібен іншим, то чому б і ні?
Але давайте дивитись правді в очі: праця в зрілому віці для більшості це безвихіддя, тому що пенсії не вистачає навіть на основні потреби.

Невже це те, до чого ви прямували все своє життя?

Очевидно, що – ні.
Очевидно, що в якийсь період свого життя хотілось би пожити для себе, в своє задоволення, поїздити по світу (в ньому так багато цікавого), ну і залишити якийсь спадок своїм дітям. І чим раніше (маю на увазі — по віку), ми перейдемо до реалізації цього плану, тим краще.

Чи можемо ми сподіватись на нашу державу?

Відповіді довго шукати не потрібно, давайте подивимось на сьогоднішніх пенсіонерів, на їх рівень життя. Мінімальна пенсія в Україні становить 949 гривень. Прибавка к пенсииНа жаль, більшість пенсіонерів сьогодні знаходиться за межею бідності, і це, враховуючи демографічну ситуацію, з часом буде тільки погіршуватись.
Чи зможемо ми жити за рахунок наших дітей?

Ми їх народили, виростили, дали освіту, поставили на ноги… тепер хай вони нас доглядають? По нашому законодавству батьки мають право навіть відсудити у своїх дітей аліменти. Можливо хтось і піде цим шляхом, але,але… З моєї точки зору , кожна гривна, яку ми взяли у своїх дітей , це мандаринчик , який ми відібрали у наших внуків , не в’яжеться це з нашою ментальністю. У нас , як правило , батьки ще й допомагають своїм дітям , причому до останньої хвилини життя. Так що , цей варіант нам теж не підходить.

То де ж вихід?

Думаю у вас уже виникло питання: а з якої сторони тут пенсійна реформа, яка фігурує в назві статті?
На презентаціях я часто запитував у присутніх :
що вони знають про пенсійну реформу в Україні ?
З чим у них асоціюється словосполучення «пенсійна реформа » ?
За рідким виключенням — або мовчання, або знають тільки те, що вона проходить. І ще, деякі жінки вважають пенсійною реформою підвищення пенсійного віку.
На жаль, на рівні держави на протязі уже більш ніж десяти років, як вступив в дію Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » ( з 1 січня 2004 року) та одинадцяти, як був прийнятий( 09 липня 2003 року), не ведеться просвітницька , роз’яснювальна робота з населенням по цьому питанню. Цим законом в Україні вводиться трьохрівнева система пенсійного забезпечення.
Про що мова ?
Є в Україні така собі організація – Пенсійний Фонд України(ПФУ).

Чим вона займається ?
Понад 15 млн. чоловік в Україні офіційно працевлаштовані (всі дані подаю з урахуванням Криму з офіційних джерел). Роботодавець, виплачуючи офіційну заробітну плату працівникам , нараховує на кожного і сплачує державі єдиний соціальний внесок (в ПФУ) в розмірі від 33 до 49 відсотків заробітної плати(в залежності від виду діяльності організації). Це і є основним джерелом наповнення Пенсійного Фонду .
Є і інші джерела наповнення, але суть питання в іншому. Зібравши ці кошти, ПФУ виплачує майже 14 млн пенсіонерам пенсію.
Така собі простенька модель однорівневої солідарної системи пенсійного забезпечення, яка дісталась нам в спадщину після розпаду Радянського Союзу. Все б нічого, якби не співвідношення кількості працюючих до кількості пенсіонерів – 1,07: 1, майже один до одного.
Солідарну систему пенсійного забезпечення було започатковано 1889 року в Німеччині канцлером Отто фон Бісмарком, причому розрахункове Пенсионная ситуация в Украинеспіввідношення кількості працюючих до кількості пенсіонерів було – 5: 1, ну, мінімально хоча б – 3: 1. А у нас 1,07: 1 , причому в перспективі ситуація буде тільки погіршуватись, кількість пенсіонерів зростатиме при зменшенні кількості працюючих. Це привело до того, що в 2008 році дефіцит бюджету ПФУ становив 14,7 млрд гривень (нижче по рокам не бачу змісту аналізувати), в 2009 році – 31,1 млрд грн., в 2010 — 34,4 млрд гр.
Кожного року Кабінет Міністрів України забирає з державного бюджету кошти, недофінансовуючи програми розвитку держави і закриває діру в Пенсійному Фонді України, тобто відправляв ці кошти на проїдання. Динаміка зростання дефіциту бюджету ПФУ показує, що через певний час, не дуже великий, якщо з цим нічого не робитимемо, ми дійдемо до того, що ПФУ буде забирати половину (а з часом і більше половини) бюджету держави на латання цієї діри, тобто на проїдання.
В жовтні 2010 року приймається Закон України « Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи.». У декого цей закон асоціюється з пенсійною реформою . Насправді ж , він
- підвищує пенсійний вік жінкам ,
-знімає багато пільг з нинішніх пенсіонерів і працюючих ,
тобто фактично направлений на зменшення дефіциту ПФУ ..

Тільки частково, він впорядковує введення другого рівня пенсійного забезпечення, який задекларований ще в 2003 році  в ст.2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування », і який планувалося вводити в 2012 році.

Це дійсно дало певний результат:
в 2011 році дефіцит бюджету ПФУ склав 30,1 млрд гривень, тобто динаміку зростання дефіциту бюджету ПФУ, начебто, вдалося зламати .
Але не так сталося , як гадалося : в 2012 році другий рівень не було введено, дефіцит бюджету ПФУ становив – 65,4 млрд гривень ,
а в 2013 — 83,2 млрд гривень.
Про що говорять ці цифри ?
Вони говорять про те , що солідарна система пенсійного забезпечення себе вичерпала. Якщо її не реформувати, наших пенсіонерів, і нинішніх, і майбутніх чекає досить сумна перспектива.
І не потрібно нічого придумувати, потрібно взяти на озброєння світовий досвід і …. виконати Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » , стаття 2 якого говорить, що з 01 січня 2004 року в система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів:
- перший рівень — солідарна система загальнообов’язкового
державного пенсійного страхування;
- другий рівень — накопичувальна система загальнообов’язкового
державного пенсійного страхування;
- третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення.

З першим рівнем все зрозуміло , це солідарна система , яка працювала і працює .
Другий і третій рівень – накопичувальна система, причому другий рівень загальнообов’язковий , третій – добровільний .
Другий рівень не введений до сих пір. Передбачається утримувати до 7 відсотків від заробітної платні, направляти до Накопичувального пенсійного фонду (пункт 3 статті 1 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»). Якщо він буде введений, скажімо, в 2015 році, то перші виплати з нього будуть аж в 2040 році. Другий рівень розповсюджується на людей, яким на момент введення реформи буде менше 35 років (пункт 2 статті 1 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»), їм до пенсії залишатиметься Пенсия в Украинепопрацювати ще 25 років.
А третім рівнем в Україні користується всього, трохи більше одного відсотка населення, і це за десять років дії закону. Одним з варіантів недержавного пенсійного забезпечення є накопичувальне страхування життя.

Отже , пенсійна реформа в Україні – це перехід від однорівневої солідарної ситеми пенсійного забезпечення до трьохрівневої солідарно-накопичувальної системи. Однією із сторін в цьому процесі виступаємо ми — жителі України – споживачі продукту, з іншої сторони – компанії, які надають такі послуги. А держава створила для цього правове поле і виконує роль арбітра.

В наступник публікаціях ми розглянемо більш детально третій рівень пенсійної реформи.

Автор статьи:
С повагою до читачiв, Микола Василенко
Не забудьте поделиться с друзьями:
 
  • http://wellness.kharkov.ua/komanda.php Наталья Иващенко

    А сколько людей вообще могут без пенсии остаться! Те которые сейчас в «черную» зарплату получают и таких в Украине огромное количество.

  • Тарасенко Анатолий

    Никто? Тут автор не прав. Нельзя всех судить по себе.

    • http://www.yourcfpital.com.ua Микола Василенко

      Не зрозумів ваш
      коментар.

  • Вика

    Минимальную пенсию должны дать всем. Даже тем кто не работал никогда. Ну и тем, кто получает деньги в конверте. По моему сейчас это 1200 грн